Цей матеріал підготовлено з ознайомчою метою для студентської спільноти. Його завдання – допомогти зрозуміти, що таке розлади свідомості, як вони можуть проявлятися та чому зміна стану свідомості завжди потребують належної уваги. Матеріал не призначений для самодіагностики і не може замінити консультацію лікаря, клінічного психолога або психотерапевта. 

Свідомість – це інтегративна психічна функція, яка забезпечує зв’язність психічної діяльності, орієнтування людини в собі, часі, місці та ситуації. Ясна свідомість передбачає, що людина усвідомлює себе, розуміє, де вона перебуває, що відбувається навколо, може утримувати увагу, перемикатися між об’єктами та більш-менш безперервно пов’язувати минуле, теперішнє і майбутнє. Коли ці властивості порушуються, йдеться про розлади свідомості. 

Розлади свідомості – це не просто неуважність, втома або емоційна пригніченість. У клінічному розумінні це стани, при яких порушується здатність людини орієнтуватися у зовнішньому світі та у власному «Я». Вони можуть виникати при гострих порушеннях центральної нервової системи, інфекціях, інтоксикаціях, черепно-мозкових травмах, алкогольних психозах та інших патологічних процесах. Саме тому зміни свідомості слід розглядати насамперед як медично значущий симптом, а не як «дивну поведінку» чи рису характеру. 

Ознаки зміненої свідомості

Серед основних ознак зміненої свідомості виділяють кілька ключових критеріїв:

• Перший критерій – це порушення сприйняття, коли навколишній світ переживається невиразно, фрагментарно або відчужено. 
• Другий передбачає порушення орієнтування: людина може не розуміти, де перебуває, який зараз час, що відбувається, а іноді й хто вона сама. 
• Третій – це зміни мислення: воно стає уповільненим, уривчастим, безладним або малозв’язним. 
• Четвертий критерій: після виходу з такого стану часто спостерігається амнезія, тобто неповне або повне випадіння спогадів про події, що відбувалися під час порушення свідомості.

Важливо, що для клінічної оцінки значення має саме сукупність таких ознак.

Розлади свідомості: варіанти, ознаки, що треба знати

Традиційно виділяють кілька великих груп розладів свідомості. До першої належать стани зі зниженням рівня свідомості, або її «вимкненням». До другої – синдроми потьмарення свідомості, коли поряд зі зниженим контактом із реальністю виникають яскраві патологічні переживання. Окремо розглядають і змінені стани свідомості, які можуть бути пов’язані з особливим станом уваги, наприклад трансоподібними станами. 

Найбільш відомим варіантом зниження рівня свідомості є оглушення. Це стан, при якому різко підвищується поріг сприйняття зовнішніх подразників: людині важко сприймати звернене мовлення, вона реагує повільно, відповіді стають неточними і неповними, а спонтанна мовна активність зменшується. У такому стані ніби «загальмовуються» психічні процеси. Залежно від тяжкості виділяють легші та глибші варіанти порушення, аж до сопору і коми. Сопор – це патологічний соноподібний стан, коли реакція зберігається лише на сильні подразники. Кома є ще глибшим порушенням, при якому зникають цілеспрямовані реакції на зовнішні впливи. 

До синдромів потьмарення свідомості належить делірій. Це гострий стан, для якого характерні дезорієнтація в місці й часі, наплив яскравих образів, частіше зорових, виражене емоційне напруження, тривога, страх і психомоторне збудження. Людина може бачити загрозливі сцени, дрібних тварин, комах, чужих людей, реагувати на них як на реальні, намагатися тікати, захищатися або щось прибирати. Самосвідомість при цьому зазвичай зберігається краще, ніж орієнтування в зовнішній ситуації. Після виходу зі стану частина переживань може зберігатися в пам’яті. 

Іншим варіантом є онейроїд. Це сновидно-фантастичне затьмарення свідомості, при якому людина ніби занурюється у складні, яскраві, сценоподібні переживання. У таких станах реальні події можуть химерно переплітатися з фантастичними сюжетами: людина може переживати себе учасником космічних подій, історичних епізодів, катастроф, містичних або символічних сцен. Для зовнішнього спостерігача це може виглядати як відчуження від реальності, іноді з руховим заціпенінням. Онейроїд відрізняється від делірію саме більшою фантастичністю та внутрішньою «сновидністю» переживань. 

Ще один тяжкий варіант – аменція, або стан сплутаності свідомості. Для нього характерні виражена дезорієнтація, недоступність повноцінного контакту, хаотичність мислення, уривчасте мовлення, емоційна розгубленість, іноді безладне збудження, яке чергується з виснаженням і знерухомленістю. У такому стані людина не здатна цілісно осмислити те, що відбувається, а окремі галюцинаторні переживання, якщо і виникають, зазвичай фрагментарні та важко піддаються уточненню через неможливість повноцінного контакту. 

Окремо варто згадати сутінкові стани свідомості. Для них типові раптовий початок, коротка тривалість, відносно швидке припинення і подальша амнезія. Ззовні поведінка людина може виглядати частково впорядкованою, але її зміст визначається зміненим сприйняттям реальності та патологічними переживаннями. Такі стани мають особливе клінічне значення, оскільки можуть супроводжуватися небезпечними вчинками при різкому зниженні критичності. 

Порушення свідомості тісно пов’язані з розладами самосвідомості. Самосвідомість включає усвідомлення своїх цілей, мотивів, якостей, цілісності та ідентичності власного «Я». Якщо ці компоненти порушуються, людина може втрачати відчуття власної єдності, неперервності або відмінності себе від зовнішнього світу. Такі зміни можуть проявлятися у відчутті відчуження власних думок, дій, переживань або в переживанні себе «ніби збоку». 

Як зрозуміти, що варто звернутися до лікаря?

У практичному вимірі розлади свідомості є особливо важливими тому, що вони часто свідчать про гострий або тяжкий стан. На відміну від звичайної втоми чи розсіяності уваги, тут ідеться про глибше порушення психічної регуляції, яке зачіпає сприйняття, мислення, орієнтування та пам’ять. Насторожувати мають дезорієнтація, різка сплутаність, невпізнавання місця чи часу, поява яскравих нереалістичних переживань, різка зміна поведінки, уривчастість контакту або відсутність спогадів про окремі періоди. У таких ситуаціях потрібна не самостійна інтерпретація симптомів, а професійна оцінка психічного стану. 

Якщо у людини раптово виникають виражена сплутаність мови, дезорієнтація, незвичні образи, різке загальмування або, навпаки, безладне збудження, це є підставою для невідкладної консультації з лікарем. У багатьох випадках саме швидкість розпізнавання стану визначає подальший прогноз.