Цей матеріал підготовлено з ознайомчою метою для студентської спільноти. Його завдання – допомогти зрозуміти, що таке розлади пам’яті, як вони можуть проявлятися та чому труднощі із запам’ятовуванням не завжди означають наявність тяжкого психічного розладу. Матеріал не призначений для самодіагностики і не може замінити консультацію лікаря, клінічного психолога або психотерапевта.
Пам’ять – це психічний процес фіксації, збереження та відтворення інформації. Саме завдяки пам’яті людина може навчатися, користуватися попереднім досвідом, впізнавати знайомих людей, відтворювати знання та навички. У сучасній психології зазвичай розрізняють короткочасну, або робочу, пам’ять, яка утримує інформацію, необхідну для виконання поточного завдання, та довготривалу пам’ять, що забезпечує тривале збереження знань, подій і навичок. Водночас пам’ять не є єдиною однорідною функцією: різні її види пов’язані з різними мозковими системами, тому і порушення пам’яті можуть мати різний характер.
Проблеми з пам’яттю – не завжди ознака розладів
Варто розуміти, що скарги на пам’ять можуть виникати не лише при власне розладах пам’яті. На запам’ятовування та відтворення інформації суттєво впливають увага, психоемоційний стан, втома, рівень тривоги, якість сну та загальна розумова працездатність. Якщо людина не може зосередитися, перебуває в стані виснаження або постійного внутрішнього напруження, їй може здаватися, що проблема полягає саме в пам’яті, хоча насправді первинно порушується концентрація уваги чи здатність утримувати інформацію під час поточної діяльності.
Кількісні розлади пам’яті
Серед кількісних розладів пам’яті виділяють гіпермнезію, гіпомнезію and амнезію.
- Гіпермнезія – це патологічне посилення пам’яті, коли людина надмірно легко й детально пригадує події, факти або образи. Такий стан може спостерігатися, зокрема, при маніакальних станах або інтоксикаціях.
- Гіпомнезія – це патологічне послаблення пам’яті, коли інформація не втрачається повністю, але запам’ятовування нових відомостей ускладнюється, а потрібні слова, імена чи факти відтворюються з великими труднощами.
- Амнезія – це вже повна втрата пам’яті на події певного проміжку часу або на певний тип інформації. Амнезія може мати різні форми:
- Ретроградна амнезія означає втрату спогадів про події, що відбувалися до хвороби, травми або іншого патологічного стану.
- Антероградна амнезія стосується порушення запам’ятовування подій, які відбуваються після початку захворювання.
- Конградна амнезія охоплює період самого порушення свідомості.
- Існує також ретроантероградна амнезія, коли випадіння пам’яті зачіпає і події до початку хворобливого стану, і події після нього.
Окремо виділяють фіксаційну амнезію – втрату здатності запам’ятовувати поточні події, а також прогресуючу амнезію, коли пам’ять руйнується поступово.
Для прогресуючих розладів пам’яті важливим є закон Рібо. Він описує типову послідовність погіршення пам’яті: спочатку втрачаються недавні й менш значущі спогади, а старіші та емоційно важливі зберігаються довше. Іншими словами, людина раніше забуває те, що сталося нещодавно, ніж події дитинства або юності. Так само швидше втрачаються деталі, ніж загальний зміст, а байдужа інформація зникає раніше, ніж емоційно значуща. Цей принцип має велике значення для розуміння того, як розвиваються органічні порушення пам’яті.
Якісні розлади пам’яті
Окрім кількісних, існують і якісні розлади пам’яті, які називають парамнезіями. У таких випадках проблема полягає не стільки в повній втраті спогадів, скільки в їх викривленні. До парамнезій належать псевдоремінісценції, криптомнезії and конфабуляції.
- Псевдоремінісценції – це реальні події з минулого, які людина неправильно переносить в інший часовий період, ніби вони відбулися не тоді, коли були насправді.
- Криптомнезії полягають у тому, що людина сприймає чужі історії, прочитане в книгах, побачене у фільмах або навіть сновидіння як частину власного життєвого досвіду.
- Конфабуляції – це вигадані події, які переживаються та відтворюються як справжні спогади. Важливо, що у таких випадках ідеться не про свідому брехню, а про патологічне заповнення прогалин пам’яті.
Пам’ять декларативна та процедурна
У клінічній практиці важливо також розрізняти декларативну та процедурну пам’ять. Декларативна пам’ять охоплює факти, події, імена, дати – усе те, про що людина може розповісти словами. Процедурна пам’ять пов’язана з навичками – наприклад, умінням писати, їздити на велосипеді, користуватися знайомими інструментами. Деякі органічні розлади пам’яті сильніше зачіпають саме декларативну пам’ять, тоді як процедурна залишається збереженою. Саме тому людина може не пам’ятати недавньої розмови, але при цьому зберігати автоматизовані навички, сформовані раніше.
Перші симптоми та прояви розладів пам’яті
У повсякденному житті прояви розладів пам’яті можуть бути різними. Це може бути не лише повне забування важливих подій, а й постійна втрата «нитки» розмови, труднощі із засвоєнням нового матеріалу, неможливість пригадати потрібне слово в потрібний момент, плутанина в часі подій, відчуття, що інформація «не затримується». Іноді першим помітним симптомом стає не власне забування, а зниження навчальної ефективності, зростання помилок, або необхідність постійно перепитувати те саме. У випадку деменцій до розладів пам’яті поступово приєднуються й інші когнітивні порушення, зокрема, труднощі абстрактного мислення, мовлення, планування та розв’язання завдань.
Якщо труднощі з пам’яттю стають стійкими, прогресують, помітно впливають на навчання, роботу чи повсякденне життя, поєднуються з дезорієнтацією, дивними спогадами, різкою неуважністю або іншими когнітивними змінами, доцільно звернутися до фахівця. Рання діагностика має велике значення, оскільки дозволяє вчасно відрізнити тимчасові функціональні труднощі від більш серйозних порушень, визначити їхню природу та обрати адекватну тактику допомоги.