Багато людей звикли думати, що егоїзм — це щось погане. Мовляв, егоїст — це та людина, яка думає тільки про себе, нехтує іншими й ставить свої інтереси понад усе. Так нас вчили у школі, це прописано в словниках, це повторюють представники старшого віку. Але чи завжди “думати про себе” — щось погане? А якщо турбота про себе — це не егоїзм, а здоровий глузд?
У цій статті ми розглянемо:
- Як егоїзм трактується в українських та американських словниках.
- Що таке раціональний егоїзм?
- Чому саме ця концепція може бути життєво важливою для студентської молоді?
У побутовій мові та офіційних тлумаченнях егоїзм часто прирівнюється до морального недоліку:
| Джерело | Визначення |
| Словник української мови (СУМ) | Егоїзм — це «надмірна любов до себе, прагнення до особистої вигоди, нехтування інтересами інших». |
| Oxford English Dictionary | Egoism — «надмірна зацікавленість собою; егоцентризм чи егоїстичність». |
Усі ці визначення об’єднує одне: егоїзм подається як асоціальний, аморальний або шкідливий спосіб мислення і поведінки.
Але Айн Ренд, американська філософиня і письменниця, пропонувала інше розуміння — раціональний егоїзм.
Вона — авторка філософії об’єктивізму, трилогії “Атлант розправив плечі” та багатьох інших творів, яка закликає жити свідомо, мислити критично й будувати життя, опираючись на власні цінності, а не на очікування інших. Ренд не підтримувала ідеї самопожертви й вважала, що справжня моральність — це жити в злагоді з собою, не використовуючи інших і не дозволяючи використовувати себе.
«Раціональний егоїзм — це коли ти не дозволяєш іншим керувати твоїм життям і сам не живеш за рахунок інших», — писала вона.
Тобто це не про байдужість до людей, а про здорові особисті межі. Саме тому я згадую Айн Ренд у цій статті — її ідеї допомагають переосмислити, чим може бути любов: не самозреченням, а вибором двох сильних, самодостатніх людей, які поважають одне одного.
Я опираюсь на Ренд, бо поділяю її погляди в деяких аспектах — особливо коли йдеться про раціональний егоїзм, самоповагу та відповідальність за власне життя. Водночас, як і будь-яка людина, а тим паче філософ, вона має свої суперечливі моменти, і її ідеї не всі поділяють. Але в цьому й сила філософії — шукати сенси, обирати близьке саме тобі і знаходити баланс у здобутій інформації заради гармонійного життя.
Основні принципи раціонального егоїзму:
- Думай головою — аналізуй свої вчинки та мотиви, а не живи «на автопілоті».
- Живи для себе — твоє щастя не менш важливе, ніж щастя інших.
- Не використовуй інших і не дозволяй використовувати себе — чесність і взаємна повага понад усе.
- Поважай інших, але не забувай про себе — гармонія можлива тільки тоді, коли є баланс.
Порівняння: Егоїзм у звичному розумінні vs. Раціональний егоїзм Айн Ренд
| Ознака | Егоїзм у побутовому розумінні | Раціональний егоїзм (за Айн Ренд) |
| Мотивація | Особиста вигода будь-якою ціною | Раціональний вибір, що сприяє довготривалому добробуту та самореалізації |
| Ставлення до інших | Ігнорування, використання, маніпуляції | Визнання свободи інших, відмова від жертви — як себе, так і інших |
| Етична оцінка | Негативна: егоїзм — щось егоцентричне, “гріховне” | Позитивна: егоїзм — чеснота, якщо він розумний і несуперечливий |
| Поведінка | Брехня, маніпуляції, нещирість, деструктивна конкуренція | Чесність, цілісність, особиста відповідальність, орієнтація на продуктивність |
Приклад для студентів: хто справжній егоїст?
Уявімо дві студентки:
- Марина — сумлінна, відповідальна, але часто переживає, що хтось подумає про неї щось погане. Вона бере участь у всіх групових проєктах, навіть якщо її не питали, бо боїться, що її назвуть «егоїсткою». Часто виконує чужі прохання замість своїх завдань, погоджується бути «підстраховкою» на парах, хоча й сама не встигає. Усе це виснажує її, але вона заспокоює себе тим, що «так правильно» і «всім має бути добре».
- Ірина — теж відповідальна, але інакше розставляє пріоритети. Якщо в неї є дедлайни, вона спокійно каже «ні» зайвим проханням. Вона допомагає іншим, коли справді хоче й має на це ресурс, а не з почуття обов’язку. Якщо бачить, що група затягує її в конфлікти або драми — делікатно тримається осторонь. Вона не груба, просто дбайливо захищає свій час і сили.
Обидві дівчини можуть бути хорошими людьми та студентками. Просто їхній підхід до взаємодії з іншими — різний. Один орієнтується більше на зовнішнє схвалення, інший — на внутрішній баланс і межі. І тут немає «правильного» чи «неправильного» варіанту. Головне — усвідомлено обирати, як вам легше, спокійніше і більш гармонійно жити.
Чому це важливо саме зараз?
Ми живемо в епоху, де легко загубитися в очікуваннях інших: подобайся батькам, викладачам, друзям, соціальним мережам. Нас вчать бути “зручними” — не сперечатися, не виділятися, не вимагати свого.
Отже:
- Ти не зобов’язаний жити так, як «правильно для всіх».
- Ти маєш право піклуватися про себе без почуття провини.
- Твої межі та цінності — не примха, а основа твого добробуту.
Особливо це важливо для тих, хто планує допомагати іншим — майбутніх психологів, соціальних працівників, волонтерів. Якщо ти сам не вмієш зберігати свій ресурс, як ти зможеш підтримати інших?
Кожен із нас має право вибирати, як жити: комусь ближче жертовність, комусь — автономність. Обидва шляхи можливі, якщо вони не руйнують людину зсередини.
Можливо, зараз — саме той момент, щоб зупинитись і чесно запитати: а як мені добре?
Підготувала: Софія Моісеєва, студентка ФСП за напрямком психологія