Цей матеріал підготовлено з ознайомчою метою для студентської спільноти. Його завдання – допомогти зрозуміти, що таке розлади сприйняття, як вони можуть проявлятися та чому важливо не ототожнювати окремі незвичні переживання з готовим діагнозом. Матеріал не призначений для самодіагностики і не може замінити консультацію лікаря, клінічного психолога або психотерапевта.

Сприйняття – це психічний процес, завдяки якому людина отримує цілісну інформацію про предмети та явища навколишнього світу. Якщо відчуття дають нам окремі властивості об’єкта: колір, звук, запах, температуру, – то сприйняття об’єднує їх у цілісний образ. Саме тому порушення сприйняття можуть істотно змінювати переживання реальності: людина ніби бачить, чує або відчуває світ, але сприймає його інакше, ніж зазвичай.

Коли можуть виникати розлади сприйняття?

Варто розуміти, що розлади сприйняття не означають автоматично наявності тяжкого психічного захворювання. Подібні явища можуть виникати в дуже різних станах: при сильній втомі, перевантаженні, тривозі, гарячці, інтоксикаціях, неврологічних порушеннях, розладах свідомості, а інколи – як частина більш складної психопатологічної картини. Саме тому одна й та сама скарга потребує професійного аналізу, а не поспішних висновків.

Приклади розладів

• Одним із найпоширеніших феноменів є ілюзії. Ілюзія – це викривлене сприйняття реального об’єкта, коли щось, що існує насправді, сприймається неправильно. Наприклад, у темряві одяг на стільці може здатися людиною, а звичайний шум – кроками або голосами.  Ілюзії можуть спостерігатися навіть на тлі психічного здоров’я, особливо в умовах недостатньої інформації, сильного емоційного напруження чи страху.
• Інший, більш складний феномен – галюцинації. На відміну від ілюзій, у цьому випадку людина переживає образ без реального зовнішнього подразника. Інакше кажучи, вона може чути, бачити або відчувати те, чого насправді в цей момент немає в навколишньому середовищі. Галюцинації не є окремим діагнозом – це симптом, який може супроводжувати різні психічні розлади, неврологічні захворювання чи стани пов’язані з інтоксикацією психоактивними речовинами. Саме тому вирішальним є не лише сам факт такого переживання, а весь клінічний контекст.
• Окрему групу становлять психосенсорні розлади. Це порушення, при яких предмет упізнається, але його форма, розмір, просторові співвідношення або власне тіло сприймаються викривлено. Наприклад, предмети можуть здаватися неприродно великими або, навпаки, зменшеними. Якщо ж викривлюється форма предметів, ідеться про метаморфопсії (світ залишається впізнаваним, але його характеристики переживаються як «неправильні» або «не такі, як мають бути»).
• Ще один важливий тип порушень – агнозії. У цьому випадку органи чуття можуть функціонувати відносно фізіологічної норми, але людина не впізнає знайомі предмети, звуки або образи. Проблема полягає не стільки в самому зорі чи слуху, скільки в тому, як мозок обробляє і інтерпретує отриману інформацію. Саме тому людина може бачити предмет, але не розуміти, що перед нею. У клінічній психології агнозії пов’язують із порушенням вищих механізмів переробки сенсорної інформації, часто на тлі органічного ураження певних мозкових зон.
• Особливе місце займають переживання дереалізації та деперсоналізації. Дереалізація – це стан, у якому навколишній світ переживається як ніби нереальний, тьмяний, далекий або «наче за склом». Деперсоналізація пов’язана зі зміненим сприйняттям самого себе: людині може здаватися, що її тіло, емоції або навіть власна особистість стали «чужими» чи «несправжніми». Для людини, яка вперше стикається з такими переживаннями, це може бути дуже лякаючим досвідом, проте важливо пам’ятати, що навіть яскравість переживання не дає підстав самостійно встановлювати собі діагноз.

На що варто звернути увагу

У практичному вимірі розлади сприйняття важливі не лише як клінічний симптом, а і як фактор, що впливає на повсякденне функціонування. Вони можуть ускладнювати навчання, спілкування, орієнтування в просторі, виконання звичних справ і водночас підвищувати рівень тривоги. Особливої уваги потребують ситуації, коли викривлення сприйняття повторюються, наростають, супроводжуються дезорієнтацією, страхом, порушенням сну, різкою зміною поведінки або відчуттям втрати контакту з реальністю.

Якщо людина починає регулярно переживати виражені викривлення реальності, чути або бачити те, чого інші не сприймають, відчувати світ або себе «нереальними», доцільно звернутися до фахівця. Оптимальна допомога починається не із самостійного пошуку діагнозів, а з професійної консультації.