🔸 Чи відгукується вам вислів: “Ось коли закінчиться війна, тоді вже я почну…”? Чи відкладаєте ви посмішку, жарти, насолоду, радість на потім? Якщо помітили, що такі думки часто панують серед вашого мислиннєвого потоку, це може бути ознакою синдрому відкладеного життя.
🔸 Що таке синдром відкладеного життя? Як його виявити та розпізнати? Що робити, якщо помітили за собою? На ці та інші питання надасть відповіді стаття про синдром відкладеного життя, яку ми підготували для вас.
Синдром відкладеного життя – це психологічний феномен, що характеризує ідею можливості активного, щасливого, насиченого життя лише після якоїсь вагомої події.
Синдром відкладеного життя – це НЕ психічний розлад.
Чи ловили ви себе на думках:
- Ось коли закінчиться війна, тоді я… (почну вивчати англійську мову, помию вікна, напишу старому знайомому, спечу пиріг тощо).
- Як тільки переможемо, тоді вже я… (буду знову турбуватися про себе, вип’ю смачної кави, подивлюся фільм тощо).
- Зараз не можна отримувати насолоду (від смачної їжі, заходу сонця, обіймів з близькою людиною тощо), коли все налагодиться, тоді буду насолоджуватися.
Якщо помічали такі й подібні думки у себе, то це може означати, що ви маєте синдром відкладеного життя.
Як відрізнити синдром відкладеного життя від моментів, коли неможливо виконати щось заплановане?
Спочатку потрібно окреслити ту справу, яку ви відкладаєте, наприклад, стрижка. Далі варто відповісти собі на питання: “Чому я відкладаю це?”. Дайте щиру відповідь та проаналізуйте її.
Якщо вашу відповідь можна обґрунтувати об’єктивними причинами, тоді йдеться про обставини, а не про синдром відкладеного життя. Наприклад: “Я не стрижу волосся, бо в тому населеному пункті, де я перебуваю, немає перукарні, а до найближчої досить складно, а може й небезпечно, дістатися”.
Якщо ж ваша відповідь звучить подібно до: “Зараз це зайва розкіш, волосся заважає зовсім трошки, після завершення війни вже відвідаю перукарню”. В такому разі можемо говорити про ознаки синдрому відкладеного життя.
Які ще можуть бути переживання, пов’язані з синдромом відкладеного життя?
Часто даний синдром супроводжується почуттям провини за свою бездіяльність, недостатню продуктивність, а позбавляючи себе життєвих насолод відбувається “покарання” або прирівнювання себе до людей, що перебувають в тяжких обставинах.
Навіщо “жити”, а не чекати життя після перемоги?
Час – це ресурс. У кожного з нас він обмежений. Ми народжуємося, й з того моменту починається відлік. Щохвилини ми стаємо трошки старшими, аніж були 5 хвилин тому. Щоб не відбувалося в наших життях, а час не зупиняється, тому важливо раціонально використовувати цей обмежений ресурс. Доки ви будете чекати життя, час не буде чекати вас.
Як впоратися та пропрацювати синдром відкладеного життя?
Якщо ви помітили, що маєте ознаки синдрому, то варто звернутися до психолога, аби пропрацювати це питання з фахівцем. Дуже важливо зберегти турботливе ставлення до себе, навіть якщо помічаєте, що відкладаєте. Наявність ознак синдрому свідчить про те, що ваша психіка так пристосувалася до тих подій, що відбуваються у вашому житті, а це не значить, що це погано. Може бути й так, що ваша психіка обрала такий собі шлях енергозбереження, щоб вивозити ті події, що навалюються.
Як попрацювати над синдромом:
- Перш ніж вимагати від себе продуктивності, подбайте про себе, проаналізуйте власний стан (задоволення базових потреб, безпека, самопочуття).
- Спробуйте озирнутися та описати для себе оточуючу реальність. Яке ваше “тут і зараз”? Це важливо для того, щоб зрозуміти в якій ситуації ви перебуваєте, що ви можете. Щоб зробити глиняний глечик потрібно спочатку познайомитися з глиною. Де ви? Хто вас оточує? Що ви можете?
- Згадайте свої буденні радощі мирного життя. Може вам подобалося пити чай з жасмином чи проводити вечори за улюбленим серіалом. Створіть для себе список радощів. Починайте поступово виконувати щось з того переліку.
- Спробуйте створити список того, що ви можете зробити сьогодні. Далі напишіть, що ви можете зробити цього тижня. Складіть план на тиждень, до якого долучіть і те, що приносить вам задоволення.
- Не вимагайте від себе активного включення до життя. Додавайте діяльність поступово.
Пам’ятайте, що відвідування психолога – це прояв любові до себе. Живіть своє життя, живіть тут і зараз, не чекайте моменту, можливо слушна мить уже зараз!