Чи часто ви замислювались про свою сексуальність? Сексуальне здоров’я загалом, а також його складові, як-от любощі та романтика, є однією з важливих сфер, що формують гармонійне життя.
Ця сфера є індивідуальною для кожної людини, і різність наших особистостей може пояснювати, як ми проявляємо себе в ній та які маємо сексуальні інтереси. Сексуальне здоров’я включає не лише відсутність розладів, а й здатність отримувати задоволення від інтимності, розуміти власні бажання та кордони, поважати бажання та кордони партнера та просто бути близькими. Саме через сексуальність формуються наші уявлення про близькість, самооцінку та психологічний комфорт.
Цій темі – складній, комплексній та широкій – приділяється багато уваги в різних культурах. Нові знання породжують нові питання. І хоча ми розуміємо, що важко охопити все одним дописом через безліч неочікуваних фактів, купу міфів, упереджень та суперечливих аспектів, все ж важливо розібратися в цьому питанні глибше, адже воно зачіпає як ментальне, так і фізичне здоров’я. Тому сьогодні ми хотіли б освітити цю тему без зайвих упереджень чи осуду.
Для початку – що таке нормальне сексуальне здоров’я?
Якщо дивитись поза лікарськими довідниками, поняття «норми» є складним для визначення. На нього впливають наші переконання, культура, суспільство та часи, в яких ми живемо. Залежно від цього може змінюватись уявлення про те що нормальне, а що табуйоване. Те, що колись називали відхиленнями, сьогодні може виглядати як просто цікавий вечір п’ятниці.
Останніми десятиліттями сексологи схиляються до думки: якщо певна практика відбувається за активною згодою повнолітніх людей, нікому не завдається шкоди та всі почуваються комфортно, тоді це і можна вважати нормою. Навіть якщо тому, хто підглядає за вами збоку, це здається трохи дивним. Відповідно, відходом від норми можна вважати таку практику, що приносить небажані страждання, шкодить чи несе загрозу іншим.
Отже сексуальне здоров’я є тим, що дає можливість нам мати приємний та безпечний досвід, який відбувається в атмосфері шанобливого ставлення до себе та оточуючих вас людей (чи однієї людини), без примусу чи насильства, і включає як фізичний компонент (відсутність статевих інфекцій, контрацепцію тощо), так і психологічний (відсутність вираженого страху, сорому чи провини) і соціальний (можливість поговорити з партнером/партнеркою, повагу до кордонів).
Статевий потяг і статева конституція
Ми вже згадували про заплутаність теми через подекуди суперечливі дослідження та існуючі міфи. Одним з таких є уявлення про нормальний статевий потяг. Так, існують ідеї як про шкоду утримання від мастурбації та статевих відносин, так і про шкоду надмірності їх у житті.
У популярних джерелах можна почути про порушення гормонального балансу, накопичення токсинів, шкоду репродуктивній системі та загалом організму через нестачу сексу. Наприклад, є упередження щодо того що утримання у чоловіків веде до простатиту через «застій сперми». Насправді цей стан переважно має інфекційну природу, а надлишки сім’яної рідини організм абсорбує та розщеплює. Важливо розуміти, що стан наших органів та загального здоров’я сильно залежить від режиму сну, збалансованості харчування, уваги до свого здоров’я, помірних фізичних навантажень та інших чинників. І хоча сексуальне життя не може не впливати на наше тіло – його вплив схильні перебільшувати. Дійсно, у любощів помічений позитивний вплив на наш організм: вони підвищують рівень ендорфінів, адреналіну, тестостерону, а також активують ендоканабіноїдну систему. І це, в свою чергу, сприяє розслабленню, покращенню настрою, зменшенню больових відчуттів (якщо вони є, звичайно) і загалом підвищує відчуття щастя. Також це сприяє почуттям прив’язаності та безпеки у стосунках, що не може не радувати.
Важливим є розуміння, що кожна людина має свою природню статеву конституцію, яка і визначає рівень потягу. Нормально, що у когось він природньо вищий, а у когось нижчий. Також потяг може коливатися протягом життя в залежності від різних факторів. Цікаво, що в сучасному світі середня людина має менше сексуальних партнерів, ніж така ж людина з минулого століття. Причини цього дискутабельні, але серед них називають появу інтернету та розвиток інформаційних технологій, вищу обізнаність про ризики сексуальної поведінки, зміни культурного сприйняття сексу та інші.
Але чи є такі стани лібідо, що виходять за рамки нашої вродженої сексуальності?
Розлади контролю спонукань – це стани, при яких людина страждає від постійних повністю чи майже неконтрольованих імпульсів до певних дій, що шкодять їй, оточуючим чи/та викликають страждання. Перед вчиненням імпульсивної дії виникає внутрішня напруга, яка буде рости до моменту розрядки. Після розрядки відчувається сильне полегшення, що пізніше зміниться новою напругою. Разом з полегшенням приходять почуття провини, сорому, пригнічення настрою. До таких розладів відносяться, наприклад, піроманія (імпульсивні потяги до підпалів) чи клептоманія (патологічний потяг до крадіжок).
В контексті нашої теми, до цих станів можна віднести компульсивний розлад сексуальної поведінки – діагноз, при якому людина не може контролювати свої сексуальні бажання, фантазії чи дії, навіть якщо вони заважають її життю, стосункам або викликають сильний стрес і почуття провини. Коли сексуальна поведінка стає нав’язливою, людина витрачає на неї занадто багато часу і сил, намагається зупинитися, але не може – це свідчить про наявність розладу, а не просто повторюваної поведінки. Протягом щонайменше півроку в людини раз по раз виникають настільки сильні еротичні імпульси, що вона не може їм протистояти і вдається до сексуальних дій знову і знову, навіть коли це шкодить. Як приклад, це може бути постійний перегляд порно, випадкові статеві зв’язки чи мастурбація, які заважають роботі, стосункам або іншим важливим справам. Така особа може переносити шкідливу поведінку на роботу, в публічні місця чи просто сильно картати себе за неї. Головною проблемою є не сама сексуальність, а неконтрольованість спонукань – вони починають керувати людиною, а не навпаки. Основне тут не кількість дій, а їх небажаність та шкода.
Якщо це стосується сексуальних зв’язків, можна почути назви по типу «гіперсексуальність», «німфоманія» чи «сексуальна адикція». З використанням схожих термінів варто бути обережними, бо важливо ставитись до людей з цими розладами без зайвого осуду, адже це може допомогти їм наважитись звернутись до лікаря та почати свій психотерапевтичний шлях.
Ознаки можуть включати, наприклад: постійні нав’язливі фантазії, планування дня виключно навколо можливості отримати сексуальне задоволення, невдалі спроби “зав’язати”, продовження ризикованої сексуальної активності попри наслідки (як-от ризик звільнення чи ризик зараження інфекціями).
Причинами розвитку таких розладів можуть виступати шкідливі механізми подолання стресу, насильство чи інші травматичні події в дитинстві, а також різні стилі прив’язаності. Буде хибним називати таких людей «слабкими» чи «недисциплінованими», адже компульсивний розлад сексуальної поведінки пов’язаний із порушеннями роботи мозку, зокрема в системі винагороди, контролю імпульсів і регуляції стресу. Тому важко чинити опір своїм імпульсам, навіть при повному усвідомленні шкідливості для власного життя.
Якщо ж говорити з позиції психіатрії, то вирізняти діагнози допомагають такі супутні особливості:
- Дезадаптація – це щось, що заважає жити в суспільстві, адаптуватись до нього, якісно функціонувати у соціальному, професійному чи особистому житті.
- Шкода собі чи іншим – важливим є питання згоди, а також передбачуваність і контрольованість. Якими б не були вподобання, важливо зберігати атмосферу безпеки. Наприклад, учасники БДСМ- практик беруть додатковий час після практики, щоб потурбуватись одне про одного, який мило прозвали «aftercare».
- Контроль та імпульсивність – нездатність контролювати сексуальні імпульси.
Власне, під останній критерій і підпадають розлади контролю спонукань.
Сексуальні вподобання
Фетиші та кінки являють собою специфічні цілком здорові сексуальні інтереси, що можуть проявлятися через збудження, пов’язане з об’єктами, частинами тіла або певними конкретними діями. Фетиш, як правило, стосується чогось, що саме по собі не є сексуальним, але через певні асоціації викликає сильне еротичне збудження. Наприклад, фетиш на взуття або білизну, латекс тощо. У випадку кінків сексуальне збудження виникає через інтерес до певних дій або сценаріїв, наприклад, покусування, що стає важливим елементом сексуальної гри. Це також є цілковитою нормою.
То як же вони виникають? Є кілька теорій. Популярним є пояснення через асоціації в ранньому віці. Якщо в період становлення сексуальності якась несподівана деталь збіглася з сексуальним збудженням, мозок міг “запам’ятати” цю зв’язку. Наприклад, підліток побачив еротичну сцену, де партнерка була в червоних туфлях – і цей образ відклався як збудливий. Надалі саме червоні туфлі можуть стати тим тригером, що автоматично викликає бажання. Це є своєрідним навчанням із підкріпленням: об’єкт був помітним і приємним під час перших сильних сексуальних вражень, ми несвідомо пов’язуємо його з насолодою. Простіше кажучи, мозок “прив’язав” сексуальне збудження до якогось незвичного об’єкта чи ситуації.
Особистість і темперамент теж грають у цьому роль. Деякі люди від природи більш легко збуджуються – є теорія, що саме такі особи з чутливішою нервовою системою більш схильні набути фетиш, бо їхня психіка активно шукає нових стимулів. Також фетиші інколи виникають як спосіб подолання стресу або рутини.
Парафілії на перший погляд нагадують фетиш чи кінк, але суттєво відрізняються за наслідками для самої людини та оточення та часто межують з кримінальними чи адміністративними правопорушеннями. Парафілічний розлад – поняття з сучасної клінічної сексології та психіатрії. Це стійкий, повторюваний інтенсивний сексуальний інтерес, спрямований на нестандартні об’єкти або ситуації, що відповідає критеріям розладів, описаним вище (принаймні, одному).
- Одним із найбільш відомих є мазохізм, назва якого походить від прізвища відомого львів’янина Захера Мазоха – однієї з ключових фігур у вивченні цього феномену, адже він став першим відкритим представником мазохістичних схильностей. Він відомий не лише своїми літературними працями, а й описом свого досвіду пошуку задоволення через біль та страждання. Можливо, що його дитинство, в якому він зазнавав чи ставав свідком жорстокості та насильства зі сторони батька, могло стати важливим чинником у формуванні асоціативних зв’язків між болем і сексуальним збудженням. Це, як варіант, могло слугувати підґрунтям для тенденції отримувати задоволення від власних страждань, болю чи страху (важливо розуміти, що цю і подальші описані теорії доволі складно довести, тому просимо сприймати їх як одне з можливих припущень).
Якщо ж людина прагне такої принизливої або небезпечної ситуації безтямно, будь-якою ціною, або коли це виходить з-під контролю і реально загрожує її здоров’ю – можна говорити про розлад. Патологічний мазохізм, наприклад, це випадки, коли люди доводили себе до удушення чи тяжких травм заради оргазму.
- Садизм – це «протилежний» розлад, який характеризується отриманням сексуального збудження через завдання болю іншій людині. Назва розладу походить від імені Маркіза де Сада, історичної фігури, яка прославилася описами жорстокості та насильства. Як і у випадку з мазохістичним розладом, вплив раннього досвіду, зокрема спостереження або переживання жорстокості в дитинстві може вплинути на розвиток цього стану. Садистичні риси часто пов’язані з нарцисизмом та психопатією. Ця теза підкреслює, що особи з садистичними схильностями можуть мати виражену потребу в контролі, відчуття власної величі та нестачу емпатії, що типово для нарцисичних та психопатичних особистостей. Парафілічний розлад садизму вирізняє саме потяг до реального заподіяння насильства й шкоди, коли це відбувається не за попередньою домовленістю.
- Вуаєристичний розлад – це підглядання за іншою особою під час статевого акту, інтимних дій, роздягання чи просто за оголеною людиною без її відома. Також це можуть бути нав’язливі фантазії, яких людині хотілось би позбутись. Немає чіткого «портрету вуаєриста», але наявність цього розладу може корелювати з соціальною тривогою та браком соціалізації. В клінічному варіанті людина, за якою «ведуть спостереження» не тільки не дає на це згоди, а й не знає про реальний курс подій (наприклад, у громадських вбиральнях).
- Ексгібіціоністський розлад – раптове роздягання чи демонстрація геніталій особі, що цього не очікувала. Такі люди можуть мати уникаючі риси особистості, а також виражені імпульсивні та демонстративні риси, тобто прагнення викликати емоційну реакцію або домінувати над ситуацією. Часто ця поведінка є способом компенсації внутрішнього відчуття невпевненості чи недостатньої самовираженості. Ексгібіціоністів можна зустріти в публічних місцях чи новинних телеграм-каналах.
- Фротеристичний розлад – збудження від тертя чи дотиків до іншої людини, що не давала на це згоду. Часто спостерігається разом з іншими розладами цього спектру. Такі люди часто також є імпульсивними, тобто вони мають низьку здатність та бажання себе контролювати, та часто мають риси гіперсексуальності. Проявляється у вигляді нав’язливого прагнення притискатися, торкатися геніталіями чи руками до людей в публічних місцях (наприклад, у переповненому транспорті).
Ці розлади не обов’язково включають конкретні дії по відношенню до інших – деякі можуть розмежовувати фантазії з реальністю життя та ніколи не вдаються до злочинної поведінки. Слід розуміти, що наявність фантазій або навіть еротично забарвлених думок не обов’язково свідчить про бажання чи готовність втілити їх у життя.
Загалом, сексуальність є важливою складовою життя, що може виступати і як вираз індивідуальності, і як засіб для встановлення глибокого зв’язку з партнером. Вона може сприяти покращенню психічного здоров’я, допомагаючи зменшити рівень стресу, підвищити самооцінку та забезпечити емоційну близькість. Важливо пам’ятати, що всі форми сексуального вираження, за умови їхньої безпечності та відсутності шкоди для себе та інших, є нормальними і можуть позитивно впливати на якість життя. Також вони можуть змінюватись з часом – і це також є нормальним.
Однак якщо вас турбують будь-які зміни у вашій сексуальності або поведінці, чи якщо ви відчуваєте незадоволення, стрес або дискомфорт, варто звернутися за консультацією до фахівця. Пам’ятайте, що важливим є не тільки ваше фізичне, а й ментальне здоров’я. Психологічні проблеми або хронічний стрес можуть призводити до еректильної дисфункції, аноргазмії чи інших труднощів, що впливають на інтимне життя. Усвідомлення власних потреб та своєчасна допомога сприятимуть збереженню як фізичного, так і емоційного благополуччя.
Підготував: Кирил Бржевський.
