▫️ Гнів, ніби бурхлива нестримна річка, що зносить все на своєму шляху. Проте, не поспішайте записувати його до зайвого в нашій психіці.

▫️ Чи потрапляли ви до ситуацій, коли хтось дуже сильно “бісить”? А бувало коли щось “закипало” всередині? Чи відчували пришвидшене серцебиття, пітливість, тілесний жар чи напруження м’язів? Якщо так, то, швидше за все, ви відчували гнів.

▫️ Що таке гнів? Які бувають причини його виникнення? Що робити, якщо його відчули? Чи можна забороняти собі гніватися? Шукаємо відповіді на ці та інші запитання у статті.

Гнів є однією з базових емоцій.

Базові емоції – це емоції, котрі переживають усі люди, незалежно від культур та місця проживання.

Гнів – переживання, що має негативний відтінок. Найчастіше пов’язаний з роздратуванням, почуттям несправедливості, образою, зрадою, бажанням помститися.


Основні причини виникнення гніву: 

1. Страх. 

Людина може гніватися через те, що чогось або когось боїться. Страх, що пов’язаний з загрозою життю, особливо може викликати прояв гніву, оскільки так організм мобілізується щоб захищатися. 

2. Втома та перевтома. 

Кожній людині потрібен відпочинок, завдяки котрому підтримується життєдіяльність. Якщо людина недостатньо відпочиває, перепрацьовує, то накопичена втома може спричиняти роздратування, а під час дії додаткового тригера ператомлена людина може “вибухнути” гнівом.  

3. Незадоволеність потреб та бажань. 

Коли людина голодна, відчуває спрагу, хоче спати, то це може спричиняти труднощі з концентруванням на чомусь іншому, аніж на потребах. Іноді люди, в такі хвилини власної незадоволеності, відчувають гнів. 

4. Наслідки пережитих травматичних подій. 

Якщо людина стала свідком жахливих подій, мала довготривале перебування в зоні бойових дій, серед руйнувань, то це може мати наслідки у вигляді гніву.

5. Особливості виховання.

Якщо в родині було прийнято регулярно проявляти гнів, демонструвати його, не пропрацьовуючи, не обговорюючи, то дитина засвоює такі поведінкові прояви. Потім вона, навіть не усвідомлюючи того, може мати сильні прояви гніву, не маючи вагомих причин для цього.

6. Порушення особистісних кордонів.

Коли відбувається фізичне або психологічне порушення особистісних кордонів, то людина, захищаючись, може відчувати гнів.


Робота над гнівом

Що робити, якщо відчуваєте гнів? 

1. Зізнатися собі в тому, що розгнівалися. 

Відслідковуйте власний емоційний та фізичний стан. 

Наприклад: “Так, я гніваюся. Я відчуваю дуже сильне роздратування, у мене підвищене серцебиття та жар у тілі”.

2. Виявити джерело гніву. 

Спробуйте проаналізувати: що конкретно викликає у Вас гнів. 

Наприклад: “Слова мого друга мене сильно дратують та ображають, я гніваюся на нього”. 

3. Спробувати “відійти” від тригера. 

Коли Ви вмикаєте гарячу воду, підставляєте долоню, а потім відчуваєте, що вода занадто гаряча, Ви автоматично й дуже швидко реагуєте на це, відсмикуючи руку. Тому потрібно за можливості взяти паузу в тому процесі, що розгнівав. 

Наприклад, сказати другові (якщо Вас розгнівав діалог з другом): “Я гніваюся, мені зараз складно обговорювати це, мені потрібно видихнути”. 

4. Послабити напругу. 

Коли Ви “відійшли” від тригера, варто знизити рівень емоційного збудження. Тут можуть стати в нагоді дихальні техніки (повільний вдих носом, видих через “трубочку” з губ; 5-6 разів), фізична активність (пострибайте, поприсідайте, спробуйте потрясти тілом), самообійми (обійміть себе), повільно випийте склянку води. 

5. Проаналізувати ситуацію.

Після того, як Ваше тіло заспокоїлося, сила емоцій трохи вщухла, варто все ж детальніше розібратися з ситуацією. 

Дайте собі відповіді на питання: 

  • Чому ця ситуація мене так розгнівала? 
  • В якому стані я був/ла до виникнення ситуації, що викликала гнів? Чи була у мене втома, роздратування ще до ситуації (до конфлікту)?
  • Чи справді в цій ситуації я розгнівався/лася на …, чи може за цим стоїть щось глибше?
  • Що дає мені гнів у даній ситуації? Наприклад: “Мій гнів дав мені бажання накинутися на мого друга тут і зараз, а ще дав пришвидшення серцебиття, пітливість, жар у тілі, тремтіння” або “Мій гнів дав мені можливість мобілізуватися, завдяки ньому я зміг/ла дати відсіч у небезпечній ситуації”. Тобто варто проаналізувати чи був Ваш гнів доречним, адекватним ситуації, які наслідки він має. 

6. Зробити висновки.

Після проведення детального аналізу ситуації потрібно зробити висновок.
У висновку також варто підсумувати: 

• Чому виникла дана ситуація? 

• Який прояв мав Ваш гнів? 

• Як Ви з ним впоралися? 

• До яких наслідків призвела дана ситуація, а також Ваш гнів? 

• Що Ви плануєте робити далі? Наприклад, обговорити з другом ситуацію, що виникла; зізнатися у власній втомі; озвучити свої емоції та почуття; пояснити власну реакцію; попросити Вашого друга більше так не говорити, бо це порушує особистісні кордони тощо.

Важливо: не варто уникати гніву, не можна забороняти собі гніватися. Придушення гніву може призвести до негативних наслідків як у психічному, так в фізичному здоров’ї. Найбільш безпечним способом подолання гніву – є його розуміння, прийняття та проживання. Гніватися нормально. Важливо те, як Ви проживаєте гнів, як його проявляєте, як це впливає на Ваші стосунки з оточуючими, що Ви з цим робите.

Бажаємо Вам менше причин для гніву ❤️

Підготувала: Софія Інкіна, психологиня ВСПР-ССС.

Де нас знайти