У Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми говоримо про протидію сексуальній експлуатації та проституції як поширеним видам сучасного рабства.
Історична перспектива та попередні моделі
Наприкінці XX століття, із розвитком прав людини, змінилося суспільне ставлення до сексу і сексуального насилля: замість осуду сексу в принципі, ми засуджуємо насилля, говоримо про активну згоду, добровільність та безпеку учасниць/учасників. Отже, змінився і старий підхід до проституції, при якому стигма (за “аморальність” та поширення захворювань) перекладалася на втягнутих у проституцію людей (переважно жінок та дітей).
Як часткове рішення, деякі країни запровадили повну легалізацію, при якій держава-сутенер, збираючи податки, регулює радикальні прояви насильства в індустрії. Однак негативних наслідків виявилося більше: переважна частина ринку залишилася в тіні, поліція так і не змогла забезпечити захист від клієнтів та сутенерів, а збільшення попиту потягло за собою ріст торгівлі людьми, міжнародного трафікінгу та дитячого секс-рабства.
Під гаслом “Секс-робота – не секс і не робота” легалізацію критикують правозахисні ініціативи та низові об’єднання людей, що пережили проституцію, оскільки це є вимушеним вибором навіть при формально добровільному залученні, а примус до небажаного сексу неможливо зробити безпечним для здоров’я.
1999 року у Швеції в рамках Закону про права жінок було вперше запроваджено нову політику – неоаболіціоністську модель протидії проституції.
Неоаболіціоністська модель (шведська, нордична, модель рівності) бореться з попитом як з головною причиною і вводить покарання (штрафи або ув’язнення) для замовників. Проституція розглядається як оплачене зґвалтування, адже кожна людина має право розпоряджатися власним тілом – але не чужим.
«Ключовим переконанням ООН є те, що всі жінки, залучені у проституцію, є постраждалими. Незалежно від того, називають вони себе „секс-працівницями“ чи ні, незалежно від того, чи вважають вони це роботою, ми вважаємо їх постраждалими. А тих, хто купує такі „послуги“, вважаємо тими, хто здійснює насильство проти жінок», – виконавча директорка ООН Жінки Пумзіле Мламбо-Нгука.
Кримінальну відповідальність при шведській моделі несуть сутенери, власники борделів, організатори схем трафікінгу, торгівці людьми.
Водночас покарання знімається із постраждалих жінок/чоловіків/трансгендерних осіб у проституції. За кошти держави (отримані зі штрафів клієнтів) вони можуть отримати медичну та психологічну реабілітацію, правовий захист та за бажання скористатися програмами з виходу.
Також передбачається просвітницька діяльність у суспільстві щодо тілесної недоторканості, сексуальної освіти, концепції активної згоди.
Приклади реалізації: Швеція, Норвегія, Ісландія, Ірландія, Франція, Канада, Ізраїль.
У 2014 році Європарламент закликав усі держави ЄС прийняти необхідні закони для криміналізації покупця.
Неоаболіціоністська модель – не срібна куля, що однією зміною законів викорінить сексуальну експлуатацію. Без політичної волі та суспільного тиску правоохоронці можуть обмежитися формальним покаранням сутенерів на найнижчих ланках схеми.
Однак, зараз шведська модель – найефективніша як у боротьбі з торгівлею людьми, так і за зниженням рівня насилля всередині індустрії.
Законодавство в Україні зараз
Україна зобов’язалася боротися з сексуальною експлуатацією, підписавши ряд міжнародних документів: Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї. Утім досі законодавство знаходиться на проміжному етапі:
- проституція декриміналізована, але люди, втягнуті в проституцію, несуть адміністративну відповідальність;
- сутенерство та втягнення в проституцію криміналізоване, але покупці не отримують жодного покарання.
Чому державний підхід до проституції впливає на всіх, а не тільки на безпосередніх жертв?
Часто при суспільному обговоренні захисники легалізації намагаються применшити важливість теми, запевняючи, що вибір законодавчого підходу впливає на дуже невелику групу громадян, а “порядне суспільство” взагалі не має цікавитися цією сферою. Однак насправді наслідки не обмежуються загрозою для уже втягнутих в індустрію жертв.
- Зростання торгівлі людьми та ризику потрапляння в рабство жінок і дітей
Відсутність покарання для замовників нормалізує ідею про допустимість купівлі сексу. Це провокує появу нових клієнтів, що вимагає притоку нових постраждалих.
Жінок у скрутних обставинах, що вже потрапили у проституцію, стає недостатньо, і для задоволення потреб ринку організатори борделів використовують повний спектр засобів, від юридично дозволених при легалізації до заборонених: економічний тиск, психологічний тиск (схема лавербоїв), шахрайство, примус до вживання психоактивних речовин, фізичне насилля, погрози членам сім’ї, продаж у секс-рабство дітей, викрадення людей, трафікінг тощо.
Ризики стати жертвами торгівлі людьми зростають для всіх, але в особливій небезпеці вразливі категорії: діти, люди з інвалідністю, постраждалі від воєнних конфліктів, трансгендерні особи, жінки, що пережили сексуальне насильство або насильство в сім’ї, матері.
- Небезпека для жінок та дітей поза проституцією
Проституція є складовою гендерно зумовленого насильства та поглиблює нерівність: за різними оцінками 80-90% експлуатованих – це жінки, 90-99% замовників – чоловіки.
Толерування у суспільстві сексу без згоди, поглиблення гендерної нерівності та об’єктивація жінок пов’язані зі зростанням рівня домашнього насилля, зґвалтувань, насилля проти жінок і дітей.
Країни, де не карається сексуальна експлуатація, притягують “секс-туристів”, що створюють додаткову небезпеку. Там, де легалізація проституції запроваджена в окремих зонах/містах, такі зони особливо небезпечні для жінок та дівчат.
За дослідженнями, чоловіки-клієнти до 8 разів більше застосовують сексуальне та фізичне насильство у стосунках до своїх партнерок та інших жінок, і чим частіше чоловік займався сексуальною експлуатацією жінок в проституції, тим вище ризик сімейного насилля.
Також покупці частіше схвалюють зґвалтування загалом та поширюють міфи з культури насилля: “Якщо жінка каже ні, то має на увазі так”, “Більшість звинувачень проти чоловіків сфабриковані жінками” тощо.
- Інші соціально-економічні чинники
Організації, що протидіють проституції та суміжним практикам, наприклад, NordicModelNow у Великій Британії, звертають увагу на додаткове обтяження від цієї індустрії для бюджету. Більших видатків вимагає боротьба з організованою злочинністю, зростає навантаження на медичну систему (лікування наслідків насилля в проституції та поза нею), навантажуються соціальні служби у справах дітей.
Крім того, деякі ізраїльські дослідники вважають проституцію шкідливою і для клієнтів, оскільки молоді юнаки отримують викривлений досвід, що згодом заважає їм будувати романтичні стосунки або займатися обопільно приємним сексом за згодою.
Що можна зробити для особистої безпеки та розбудови безпечнішого суспільства?
- Дотримуватися правил безпеки у подорожах, при влаштуванні на роботу та навчанні. Ніколи не підписувати договори без прочитання та не передавати свої документи незнайомим особам.
- Не працювати адміністраторами чи на ресепшині в борделях – це може бути трактоване як сутенерство і кримінальний злочин.
- Бути на зв’язку з друзями, коли йдеш на зустріч/побачення із незнайомою людиною.
- Підписувати петиції та підтримувати ініціативи щодо швидшого запровадження Шведської моделі в Україні.
- Дотримуватися культури згоди та поширювати інформацію про неї.
- Розвінчувати міфи про торгівлю людьми; ділитися інформацією про сервіси, які допомагають потерпілим від торгівлі людьми.
В Україні за телефонним номером 15-47 цілодобово та безплатно діє «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми.
За телефоном 15-47 звертаються особи, які постраждали від торгівлі людьми (або вважають себе постраждалими), або особи, яким стало відомо про такі випадки.
На «гарячій лінії»: надаються фахові інформаційні, психологічні та юридичні консультації чи рекомендації щодо подальших дій або можливої допомоги.
Також на цьому сайті можна зареєструвати звернення та знайти розгорнуту інформацію з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.