Для кожного студента залікові тижні та екзаменаційна сесія пов’язані з неабиякими переживаннями. І хто, як не такий самий студент, як і ти, може підтримати у цій стресові ситуації. Своїми лайфхаками діляться з вами ваші коллеги-студенти психологічного факультету, які проходили практику у студентській соціальній службі.

Коли я вперше почула науковий термін поняття “стресу”: неспецифічна реакція організму на зовнішні подразники, я сама зловила стрес. Проте, як виявилось пізніше, це явище супроводжує нас усіх протягом життя постійно. Тобто стрес – це нормально? Насправді так, саме це допомагає нам акумулювати сили та ресурси нашого організму для вирішення проблем, підготувати себе, наприклад, до здачі екзамену, завершення стосунків або навіть початку нових, коли улюблені сирки в “АТБ” не по акції, усі ці, здавалось би звичайні життєві події, викликають у нас стрес. Тому цей феномен не потрібно сприймати лише в негативному ключі. Іноді стрес в організмі людини, як ментос в кока-колі, активізує на достатньо великому рівні наші можливості для оптимальної реакції на життєві стимули. Так, наприклад, ми не зможемо “активно пригадувати інформацію” з курсу на екзамені, щоб класно його написати, без викиду адреналіну та інших гормонів стресу.

Проте стрес може бути й надлишковим, тоді він носить патологічний характер та може руйнувати організм. У кожного з нас бувають моменти, коли життєві ситуації ” вибивають з колії”, здається, що весь світ проти. Такий вид стресу носить назву “дистрес”- коли стресова реакція викликається неадекватно до ситуації, або ж діє занадто довго. Коли організм приходить в “бойову готовність” та реагує на буденну ситуацію так, ніби відбувається щось, що загрожує вашому життю. Здавалося би, проста презентація на цікаву тему для давно знайомих людей, інколи може викликати такий стан, ніби ви втікаєте від зграї злючих собак. Це може викликати різного роду негативну відповідь з боку фізичного здоров’я та вносить великий дискомфорт в життя. Згодом можуть виникнути психосоматичні хвороби ( фізичні симптоми, викликані психологічними факторами: тривогою, депресивними думками та ін.), такі як: астма, мігрень, хвороби серця, ожиріння та ін. 

Тоді виникає питання: чому ж звірі в дикому середовищі, які здавалося б переживають такий дистрес регулярно ( утікають від хижаків, боряться за виживання) не мають підвищеного рівня тривоги, не страждають від проблем із серцем, а людей, які живуть в максимально комфортних умовах, так часто переслідують психологічні проблеми, пов’язані зі стресом? Чому тигри не помирають від інфаркту міокарду? Усе просто: коли тигр не справляється зі своєю проблемою, наприклад, йому не вдається спіймати смачненьку зебру, він не думає: ” Я повний невдаха! Тепер мої колеги будуть думати, що я ні на що не здатний”, а спокійно відновлює свої витрачені ресурси, відпочиваючи десь біля водойми. На відміну від тварин, людей часто супроводжують соціальні страхи, коли вони сприймають будь-які життєві виклики як кінець світу та жахливий стрес, після якого життя не може продовжуватися, що й приводить до виникнення тривоги, депресії, панічний атак, чи психосоматичних симптомів.

Як приборкати стрес?

У першу чергу необхідно розуміти в якій ситуації стресова реакція піде вам на користь, правильно наситить вас енергією для виконання того чи іншого завдання, а в якій вона зовсім недоречна та може негативно вплинути не лише на ваш психологічний стан, а й на здоров’я в цілому. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете виконати потрібні дії, через те, що “сильно переживаєте” і це регулярна реакція на здавалося б тривіальні ситуації, можливо, вам необхідно звернутися з консультацією до психолога, щоб приборкати страх, надлишковий вплив стресу на ваше життя, та кайфувати від того, що ви справляєтеся зі складними ситуаціями.

У буденному житті можна користуватися також цікавими психологічними лайфхаками, для того щоб мінімізувати стресову реакцію організму на ту чи іншу життєву ситуацію. Наприклад, проведіть такий мисленнєвий експеримент: подумайте про те, що найгіршого може статися, коли у вас не вдасться виконати завдання на всі сто? Чи зможете ви це пережити? 

Також можна подумати про те, як ви відреагуєте на ту ж ситуацію, наприклад, через 5 років; чи буде вас тоді це турбувати? Для наглядності згадайте свій перший екзамен, викид адреналіну під час цього, як у вас стукало серце і наскільки ви переживали. Чи згадаєте ви зараз навіть по-батькові викладача, який приймав у вас цей екзамен?

Автор: @okayanaya