Вірші, завчені напам'ять. Хтось дуже любив поеми, як можливість гарантовано отримати гарну оцінку, проте більшість, підозрюю, ненавиділи ці кляті віршики. О, ці години, проведені у одноманітному вичитуванні... Повторення піддурнуватих слів та фраз, про існування яких і гадки не мали... Байдужим римована форма не лишала нікого!

А що як я вам розповім таке, що змінить ваше уявлення про «непрактичне», «складне» і взагалі, «кто вигадав таке покарання?» заняття.

Вірші — інструмент!

Такий же інструмент, як ручка чи лопата.
Ми можемо не любити лопату, яка стерла нам руки поки копали город, не вподобати ручку, чорнила якої часто мішалися із сльозами на зошитах з домашньою роботою, проте мусимо визнати, нам не подобається саме робота, що стоїть за цими символами. Самі речі дуже і дуже спрощують наш тягар.

Вірш, насправді, теж дуже сильно покращує наше життя! Зараз дізнаєтесь як.

1. Вірші допомагають структурувати інформацію в голові

Як не крути, а тренування пам'яті та її розвиток формують у людини вміння вчитися, а також краще орієнтуватися всередині своєї голови.

Більшість віршів складено згідно певній логіці та чітко структуровані. Запам'ятовуючи їх, ми як би вбираємо цю структуру, аналізуємо її, а значить, наш мозок в цей час активно розвивається.

2. Вірші вчать доводити справу до кінця

Ця якість в нагоді і на роботі, і в повсякденні. Тренувати вміння доводити справи до кінця, вивчаючи вірші, не так вже й важко. Щоб запам'ятати, важливо дотримуватися правила «ПЗУ»: Прочитати, Зрозуміти, Уявити.

Спочатку читаємо поему, потім — розбираємо незрозумілі слова.

Щоб запам'ятати слова простіше, зобразіть за віршиком картинку (можна в уяві, але краще, все таки, на папері).

Крім того, для запам'ятовування можна використовувати метод рухів. Наприклад, розповідаючи рядочки «Реве та стогне Дніпр широкий ...», підкріпляти слова жестами та мімікою, зображати ширину, читати ревуче, нарозпів.

І коли потрібно буде розповісти вірш, тіло допоможе все згадати.

3. Вірші вчать бути цікавим і впевненим у собі

Наша пам'ять влаштована так, що людина не може запам'ятати те, чого не розуміє. У віршах часто зустрічаються нові слова. І поки не знаємо, що вони означають, важко вивчити текст. Невідомі слова весь час будуть вилітати з голови і гальмувати процес.

Тому, розбираючи вірш, ставьте питання: «А що таке світлиця? А аналой? А віл?». Іноді можна віднайти нові для себе сенси та відтінки добре знайомих слів!
Наприклад, у вірші «Теплота родинного інтиму» мова зовсім не йде про секс...

4. Вірші вчать презентувати себе

У дитячому садку, в школі вірші потрібно не просто вчити для розвитку пам'яті, але ще й читати напам'ять перед натовпом батьків на святі або перед класом біля дошки. Це, свого роду, тренажер публічних виступів. Ми навчаємося володіти власним голосом, розставляти акценти, справлятися з хвилюванням. Помічено: діти, учасники конкурсів читців, стають хорошими ораторами. Вони вміють донести точку зору, знають, як бути почутими, як надихнути слухачів.

5. Вірші забезпечують ментальне довголіття

З дитинства ми знаємо як важливо піклуватися про здоровья свого тіла, проте часто забуваємо, що нематеріальна думка живе у матеріальному мозку, і його теж можна тренувати. Хвороба Альцгеймера молодіє, і в 40 років людина може опинитися в групі ризику в тому числі тому, що перестає напружувати мозок.

Коли ми жадаємо, щоб наше тіло було красивим — живіт плоским, м'язи пружними, шкіра підтягнутою, — тренуємо його. Те ж саме з мозком. Якщо воліємо тримати його в тонусі, нам потрібні нові нейронні зв'язки. Для цього необхідно напружувати мозок, змушувати його працювати.

6. Вірші роблять нас більш врівноваженими

Особливо, коли вони завчені до напівавтоматизму і ви здатні продекламувати співомовку. Наш мозок, так вже склалося, працює на асоціації та потоку свідомості. У дуже емоційних для нас ситуаціях ми автоматично згадуємо подібні погані (або хороші) життєві обставини, починаємо моделювати найближче лихе (файне) майбутнє і формулювати це емоціями та словами.
Якщо натрапляємо на знайому комбінацію слів, автоматично її продовжуємо.

«Слава Україні! — Героям слава!»

або ж в

«Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити...»

Фокус в тому, що ми автоматично перемикаємось на новий потік, особливо якщо слідувати ним звично(чи навіть автоматично). Коли ж мислетік закінчується, часто знаходимо себе зовсім не в тому стані, що й були до занурення!
А якщо при цьому ще й будемо глибоко в ритм віршу дихати...

Людина, що знає чимало віршів не тільки не вийде з себе, а й підтримає співбесідника!

7. Гарний віршезнавець стає володарем часу!

І тут справа не тільки в тому, що вірш покладений на музику, відомий як пісня, дозволяє нам ефективно коротати час. Я таким чином без заряду телефону декілька разів переживав 8 годинні денні переїзди потягом. До того ж, маючи гарне почуття ритму, за допомогою римованих творів можна вираховувати кілкість часу, що ми провели гуляючи чудовими вулицями, і чи не варто рушиати до сеансу, що чекає на нас в кінотеатрі на розі Сонячної та Історичної вулиць.

Тож, тепер ви знаєте, який гарний та універсальний інструмент — вірш, та пам'ятайте — найкращій ніж не сховає від дощу! Не варто нехтувати іншими аспектами життя — книгами, спілкуванням з людьми, сном, роботою чи навіть іграми.

Поезіє, порятувала
ти плоть мою не раз, не два.
Ти голову оповивала,
коли палала голова.

Не хочу більше твого дива –
я і в повітрі знав межу.
Прости, коли говорю: мстива,
але я знаю, що кажу.

© Василь Герасим’юк